КалендарАрхів новин
|
Дмитро Білоцерковець: Знищення меморіальної дошки Оксані Петрусенко – черговий прояв ницості російського екстремізму
«Війна з пам‘ятниками, яку оголосили в Севастополі проросійські екстремісти, продовжується, - говорить Дмитро Білоцерковець, Голова Севастопольської міської організації Молодіжного Союзу Наша Україна. – Слідом за дошкою на честь 90-ї річниці присяги Україні Чорноморського Флоту вандали знищили меморіальну дошку великій українці, яка народилась в Севастополі. Цей ганебний злочин – черговий прояв ницості російського екстремізму в нашому місті». «Боротьба зі всім українським, що є в Севастополі, давно перейшла межу законності, тепер вона перейшла ще й межу порядності. Не в змозі перемогти Україну живих, покидьки нашого міста взялися за боротьбу з Україною померлих. Однак, окрім обурення севастопольців цим актом вандалізму, вони нічого не досягли. Народна пам‘ять про Оксану Петрусенко і любов до її творчості будуть жити вічно», - переконаний Дмитро Білоцерковець. Довідка msnu.org Оксані було лише трохи більше року, коли весною 1901 року батько помер від туберкульозу. Мати вийшла ще раз заміж, але новий чоловік безбожно пиячив, і після народження брата Івана, вони розлучились. В таких умовах, у бідності й нестачах почалося життя Ксенії Бородавкіної. Дитиною вона співала в церковному хорі в Севастополі, грала на гітарі, рано почала заробляти. З 14 років поденно працювала в Севастопольському порту, з 17 років співала в аматорських концертах. У вісімнадцять років Ксенія Бородавкіна стала артисткою Херсонського державного українського музично-драматичного театру, де її вчителями стають знані майстри сцени Катерина Лучицька, Іван Саратовський і композитор-диригент Петро Бойченко. Її дебют відбувся в лютому 1919 р. у партії Одарки в «Запорожці за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. І з цієї пам’ятної прем’єри вона вписується в історію музичного театру як Оксана Петрусенко. Саме тоді Оксану Андріївну почув і навічно зачарувався її голосом Панас Карпович Саксаганський. Він став її хрещеним батьком по мистецтву, познайомив із геніальною Марією Заньковецькою, котра тепло підтримала молоду артистку, повірила в її славне майбутнє. Оксана Петрусенко з малим сином Володею на руках гастролює в музично-драматичних українських трупах по Україні, Поволжі, Заволжі, здобуваючи славу талановитої співачки. Важкі були роки і важким був мистецький хліб, але вона серцем відчувала, що потрібна людям: татарам, туркменам, росіянам – усім, хто слухав її голос. Народні пісні стали окрасою її репертуару, викликали справжній захват і подив. У грудні 1927 р. з великим тріумфом вона дебютує в партії Оксани в опері «Черевички» П. Чайковського на казанській оперній сцені і з тої пам’ятної прем’єри назавжди розлучається з музично-драматичними трупами і пірнає в стихію музики Чайковського, Бородіна, Даргомижського, Римського-Корсакова, Глінки, Верді, Пуччіні, Леонкавалло, Гуно, Оффенбаха… Шість років Оксана Андріївна проспівала на сценах Казанського, Бакинського, Свердловського, Самарського оперних театрів найскладніші сопранові партії в операх російських, західноєвропейських композиторів, сучасних вітчизняних авторів, здобуваючи великі перемоги. Тутешніх слухачів артистка полонила українськими народними піснями, дуже часто їх виконуючи в національному вбранні власного шиття. Арії з «Наталки Полтавки», пісня Одарки «Ой казала мені мати», народні перлини «Ой, не світи, місяченьку», «Там, де Ятрань круто в’ється», «Зелененький барвіночку», «Гандзя», «Спать мені не хочеться» тут були такі ж популярні, як і ім’я співачки. Солістка московського Великого театру Наталя Шпіллер, майстер вокалу, яка разом з Оксаною Петрусенко співала в Самарській опері, згадувала: «Мені випало слухати багато вистав «Діди» з першокласними виконавцями і в нас, у Союзі, за кордоном, однак такої насолоди, як від голосу Петрусенко в сцені на майдані, я не діставала більше ніколи. Самобутня натура в цій партії розкривалася повністю в усьому її розмаху». У 1934 р. вона одержує довгоочікуване запрошення на пробу в Київський столичний театр опери та балету і, відкидаючи запропоновані вигідні умови кількох провідних театрів Союзу, приймає його з невимовною радістю. Потрапивши в омріяний храм мистецтва, у світ Марії Литвиненко-Вольгемут, Зої Гайдай, Івана Паторжинсього, Михайла Гришка, – співучої слави України, Оксана Петрусенко першими ж виступами гідно вписується в цей колектив титанів вокалу і посідає в ньому своє особливе місце. На сцені стольного Київського оперного театру Оксана Андріївна здобула всесоюзне, а згодом і світове визнання. Народний артист СРСР Михайло Гришко з великим захопленням писав: «Оксана Петрусенко не просто виходила на сцену співати: вона йшла сказати людям щось найзаповітніше, найдорожче – йшла віддати їм своє серце, свої палкі почуття. Вона жила піснею і вміла передати її первозданну красу і силу. Часом здавалося, що то не голос людський звучить, а вирує нездоланна стихія, яка заволодіває вашими думками, обіймає душу і кудись нестримно несе на своїх крилах. Ця стихія наче роздирала й саму співачку. Нечуваний темперамент, високе творче горіння, натхнення великого художника завжди полонили в ній. У її безмежно чарівному голосі було стільки життя з усіма його барвами, стільки сили і мужності, що не піддатися його своєрідній красі було неможливо. Я часто задумувався, настільки могутньою в ній була природа». Заслугою великої співачки було те, що вона по-новому створила образ Одарки в «Запорожці за Дунаєм» і перекреслила всі хуторянські традиції, відобразивши не сварливу провінційну та огрядну жінку, а чарівну та принадну молоду дружину деякою мірою гультяя, відважного задунайського козака Івана Карася. Коронною в опері була пісня Одарки «Ой казала мені мати», якою виконавиця мов би символізувала життєрадісність і вроду всіх українських козачок. Та був важкий час, під прапором «боротьби з націоналізмом» відбувався погром інтелігенції республіки, паростки українізації жорстоко згорталися, більшовицький терор в Україні позбавляв творчу інтелігенцію свободи думки, самостійності, почуття власної гідності, сіяв страх, сковував ініціативу, з’являлися доноси, наклепи… Тому власна дорога Оксани Петрусенко була хоч і тріумфальна, зате не позбавлена драм. Палка патріотка рідного краю, привітна, позбавлена артистичного марнославства, готова завжди прийти на допомогу, вона була втіленням кращих моральних якостей артистки в житті й на сцені, але не раз у відчаї опинялася на грані життя й смерті. До неї горнулися люди, зверталися за допомогою. Серед таких була і геніальна Катерина Білокур, яка, почувши по радіо у виконанні Оксани Петрусенко українську народну пісню «Чи я в лузі не калина була?» і всім серцем прийнявши її талант і славу, звернулася до неї по допомогу. Завдяки старанням Оксани Петрусенко навесні 1940 р. у Полтавському будинку народної творчості, а потім у Києві була влаштована персональна виставка, на якій експонувалося близько тридцяти творів невідомої художниці. Так до Катерини Білокур прийшло заслужене визнання. Успіх, який мала Оксана Андріївна під час першої декади українського мистецтва й літератури в Москві в березні 1936 р. у партіях Наталки, Одарки, Купави, під час концертів, ні з чим не порівнюваний. Вона стала для москвичів несподіваним відкриттям. Виступи в Москві, Ленінграді, Гомелі, Курську, по містах України проходять тріумфально й Оксана Петрусенко стає всенародною улюбленицею. 15 липня 1940 р. несподівано зупинилося її щире серце. Горе й біль усього народу з приводу непоправної втрати найглибше висловив друг співачки Павло Григорович Тичина в епітафії «Пам’яті Оксани Петрусенко»: Їй од природи стільки було дано, Як велетень вона росла й росла. Ой рано, рано, дуже рано, Оксана, ти від нас пішла… Й народ, яким жила ти,— вічна сила — Носитиме твій образ на руках! Що смерть? Сьогодні хай скосила,– Але не скосить у віках!
Скажіть свою думку |
Рубрикиостанні новини
 МСНУРізне |
|||||||||
СТРАННАЯ СМЕРТЬ ОКСАНЫ ПЕТРУСЕНКО - 
|
©2006-2007 Молодіжний союз "Наша Україна". Всіх прав дотримано. При передруку або перевиданні матеріалів, поданих на цьому сайті, посилання на джерело обов’язкове. Сайт може містити матеріал, отриманий з відкритих джерел. Якщо Ви вважаєте, що його розміщення порушує Ваші особисті або авторські права, будь-ласка, зверніться до адміністратора сайту. |
|