Закарпаття відзначило 70-ту річницю Карпатської України

14 та 15 березня Молодіжний Союз Закарпаття взяв участь в заходах з нагоди 70-річчя з дня проголошення Карпатської України. На Красному полі учасники святкового заходу поклали квіти до меморіалу героям Карпатської України, вшанували загиблих січовиків та взяли участь у молебні.

Відзначення 70-річчя Карпатської України відбулося за участі Президента України Віктора Ющенка, представників політичних партій, громадських організацій.

За словами  Оксани Аврамчук, голови Молодіжного Союзу Закарпаття, варто низько схилити голови над могилами тих Січовиків, які віддали своє життя за Україну.

«Я сподіваюся, що школярі після перегляду фільму «Одна доба незалежності», який ми їм показували до відзначення 70 річниці Карпатської України задумалися хоча б на мить  про те, як героїчно вчинили молоді юнаки, віддавши своє життя за свою державу, - сказала Оксана. - Тому, цей приклад повинен стати першим у вихованні патріотизму серед молоді.»

15 березня Україна відзначила 70-річчя проголошення незалежності Карпатської України – події, яка мала велике історичне значення не лише для карпатського українства, але й для всього українського народу. Адже Карпатська Україна стала одним з кроків на шляху до соборності всіх українських етнічних земель у єдиній державі. На початку 30-х рр. ХХ ст. під впливом українського національного руху відбулася активізація українського громадсько-політичного життя в Закарпатті. Поширення освітньої мережі, активізація просвітницьких товариств («Просвіта» та ін.), поступовий перехід до загальноукраїнського правопису, збільшення преси — все це зумовило вироблення політичного підґрунтя для подальшого посилення національно-патріотичних і державницьких сил.
Складні міжнародні обставини – криза у ЧСР, територіальні претензії з боку сусідніх держав призвели до того, що українське питання набуло міжнародного резонансу, свої інтереси тут мали Франція, Великобританія та сусідні країни — Польща, Угорщина, Німеччина.

Провідні суспільно-політичні сили Закарпаття підписали декларацію у справі української автономії, яку було вручено чеському уряду в Празі. Тоді ж було досягнуто домовленості про склад майбутнього автономного уряду, створено Національну раду Підкарпатської Русі, до якої увійшли практично всі основні політичні сили краю. Проти автономії виступила лише комуністична партія. 5 жовтня 1939 р. подав у відставку президент ЧСР Е. Бенеш. Цим скористалися словацькі та українські автономісти. Уряд Словаччини проголосив свою автономію 7-го, а Підкарпатська Русь — 11 жовтня. Тоді ж було створено перший український уряд Карпатської України на чолі з         А. Бродієм. Уряд Бродія провів лише три засідання, на яких були розглянуті питання формування урядових структур, питання кордонів, проблеми цілісності території автономії та засновано газету «Урядовий вісник».

Криза в уряді, пов’язана з таємними зв’язками Бродія і Фенцика з Угорщиною та Польщею, призвела до їх відставки. 26 жовтня новим прем’єр-міністром призначено Августина Волошина, за якого було завершено реформування уряду, створено службу безпеки, управління поліції, відділ преси і пропаганди, засновано нову урядову щоденну газету «Нова свобода». 30 грудня 1938 р. уряд А.Волошина затвердив нову назву української автономії — Карпатська Україна. Уряд одразу взявся за розв’язання наболілих питань. Серед перших заходів, які планувалися, були вирішення питань земельної реформи та розвиток хліборобства і виноградарства. Особлива увага приділялася питанням електрифікації, розвитку шляхів сполучень, зв’язку. В усіх школах запроваджувалося обов’язкове викладання української мови, було відкрито низку українських гімназій, шкіл, розроблявся проект перенесення Українського вільного університету з Праги до Хуста. Вирішувалися питання культури і мистецтва.

Однією з найважливіших проблем було створення війська, яке почалося з формування добровільної організації «Карпатська Січ». На І з’їзді «Січі» провідником Головної команди обрано команданта Д.Климпуша. «Січ» мала 10 команд (відділень) у районах, 5 постійних гарнізонів для військової підготовки. Активну участь в організації війська взяла Організація Українських Націоналістів.

Піднесення в Карпатській Україні викликало занепокоєння в сусідніх країнах, особливо в Угорщині, яка не відмовлялася від своїх претензій на всю територію Закарпаття. Стурбована була і Москва: Сталін гостро відреагував на події в Карпатській Україні у своєму виступі на компартійному з’їзді.

15 березня 1939 р. відбулося перше засідання Сойму Карпатської України, з трибуни звучали слова: «Наша Земля стає вільною, незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є й хоче бути УКРАЇНСЬКА. І коли б навіть нашій молодій Державі не суджено було довго жити, то наш Край залишиться вже назавжди УКРАЇНСЬКИЙ, бо нема такої сили, яка могла б знищити душу, сильну волю нашого українського народу». Першим президентом Карпатської України обрано А. Волошина, а прем’єр-міністром — Ю. Ревая. Таким чином, процес державного усамостійнення завершився. Того ж дня Угорщина напала на Карпатську Україну. На боротьбу з ворогом стала в першу чергу «Карпатська Січ», а також загони самооборони, проте сили були нерівними. На Красному Полі відбулася героїчна битва січовиків з регулярними угорськими військами, окремі підрозділи продовжували боротьбу далі. Президент А. Волошин і уряд змушені були покинути рідну землю. Агресія сусідніх країн проти Карпатської України фактично стала початком Другої світової війни, а січовики, що загинули за волю своєї держави, були її першими жертвами.

Карпатська Україна як держава проіснувала недовго, проте заявила світові про волелюбність українського народу, залишила свій слід в українській історії, підтвердила, що Закарпаття є українською землею, а українці цього краю — невід’ємною частиною великої української нації.

Занесено в Актуально, Регіональні новини

14:35, 16.03.2009

« На Закарпатті відзначили 195 річницю від Дня народження Тараса Шевченка

Семінар для молодих лідерів відбувся у Харкові »

Скажіть свою думку

Ім’я (обов’язково)

Пошта (не буде показана) (обов’язково)

Веб-сторінка

Повідомляти мене про нові коментарі до цього запису

Notify me of followup comments via e-mail