Донеччан не позбавлять історичної пам‘яті! - Андрій Фіщук

17 травня 2008 р. донецькі молоді “нашоукраїнці” поклали квіти до меморіальної дошки, встановленої на будинку теперішньої консерваторії по вулиці Артема, 44.

Саме в цьому будинку з 1932 по 1966 рік розташовувалося обласне управління спочатку НКВС, потім МДБ та КДБ. Колись тут, в самому центрі сучасного Донецька, проводилися допити, катування й розстріли тих, кого пекельна комуністична машина вважала «ворогами народу».

Розстріляних ховали неподалік - в сквері, який зараз зветься «Сокіл». Коли там місця не залишилось, жертв стали вивозити до Ясинуватського лісу та на південну околицю тодішнього Сталіно - Рутченково.

   

Вшанування загиблих та виживших жертв політичних репресій, разом з однопартійцями, представниками громадських організацій, молоді “нашоукраїнці” продовжили на Рутченківському полі – місці масових розстрілів і поховань 30-х років ХХ ст.
 

Перший заступник Голови ВМГО «Молодіжний Союз Наша Україна» Андрій Фіщук розповів: «Щовечора на Рутченково привозили все нові й нові партії «ворогів народу».

Деякі вмирали під час катувань ще на допитах або в камерах – їх доставляли мертвими. Більшість страчували саме тут. Людей ставили на коліна біля свіжовикопаних ям й стріляли в потилицю. Частіше – з дрібнокаліберних гвинтівок або револьверів. На території «спецоб‘єкту», огородженому парканом, були прориті рови довжиною до 100 метрів, які заповнювалися тілами.

Під час розкопок наприкінці 80-х років, було знайдено велику кількість пустих пляшок з-під горілки, які були поховані разом з жертвами. Кати пили горілку чи то для того щоб розслабитись, чи для того, щоб розвеселитись…

Серед останків розстріляних були знайдені тіла, одягнені в форму учнів ФЗУ (фабрично-заводського училища) – очевидно, це ті діти, яких після радянської окупації Західної України «вербували» для навчання й подальшої роботи на шахтах й заводах Донбасу. Вони не були досить «благонадійними» для комуністів, тому їх не стали евакуйовувати в жовтні 1941 року. Крім того, були розстріляні важкопоранені бійці Червоної Армії з військового шпиталю, який розташовувався в будинку міської лікарні №24 – в могилі було знайдено багато загіпсованих кінцівок, скривавлених бінтів, медичного посуду тих часів, кисневі подушки.

Фото - В.Устенко (1989 рік)

Розкопки, які провадилися  ентузіастами-студентами історичного факультету Донецького університету були припинені рішенням місцевої влади.

Очевидно, КДБ, який був тоді (в 1989 році) всемогутнім, не хотів широкого розголосу цієї теми. Комуністи зробили все, щоби максимально приховати правду про ті страшні події.

Донеччанам й досі невідомі імена своїх земляків, закатованих комуністами впродовж 30-40 років і похованих на Рутченківському полі. Навіть саме це місце – Рутченківське поле, яке знаходиться в Кіровському районі – невідоме не тільки більшості мешканців Донецька, але й мешканцям околишніх мікрорайонів - Текстильника, Мирного, Широкого….».

Попри багатолітні й багаточисельні звернення до всіх можливих місцевих органів влади, боротьбу з місцевими чинушами всіх, кому не байдужа історична пам‘ять, меморіал жертвам політичних репресій був відкритий тільки після перемоги на виборах Президента Віктора Ющенка. 16 років пройшло з моменту виявлення поховання, та все ж таки Пам‘ятник жертвам політичних репресій скульптора Олександра Порожнюка та архітектора Володимира Бучека 25 листопада 2005 року був відкритий.

«Зараз нащадки тих енкаведешних катів, які знищували наших батьків і дідів на Рутченківському полі, намагаються завадити встановленню в Донецьку пам‘ятника жертвам Голодомору 1932-33 років. Якщо не виходить завадити встановленню, а він все ж таки буде стояти на вулиці Артема, – зробити на цьому пам‘ятнику такий надпис, щоб навіть слова «Голодомор» на ньому не було!

Я впевнений, що ми, молоде покоління донеччан, не допустимо, щоб ці негідники знову позбавили нас своєї національної пам‘яті, на цей раз прикриваючись колективною безвідповідальністю депутатів Донецької міської Ради!» – заявив Андрій Фіщук.

Занесено в Актуально, Заяви та коментарі, Регіональні новини

13:18, 17.05.2008

« Вінничани вшанували пам`ять жертв тоталітарного режиму

На Черкащині вшанували пам’яті жертв політичних репресій »

9 Відгуків на “Донеччан не позбавлять історичної пам‘яті! - Андрій Фіщук”
Дмитро Білоцерковець каже:	Травень 17th, 2008 о 10:03 pm да уж… я думаю что даже не смотря на то что это страницы нашей печальной истории это должно нас объеденять, потому что таких “врагов” народа находили по всей Украине, будь то на западе или на востоке. Этот режим был построен на крови, и ему сужденно было умереть.
Ярик (Севастополь) каже:	Травень 17th, 2008 о 11:59 pm мне импонирует версия присутствия немецких финансовых влияний в большевистское движение начала прошлого столетия для уничтожения мощнейшего царского государства в Европе… да и в мире в целом…
Святослав каже:	Травень 18th, 2008 о 1:45 pm Сотні тисяч українців стали жертвою радянського ката. Вічна їм пам’ять. А наша справа покарати злочинців. Весь світ повинен знати їх імена. Сьогодні в Биківні Президент україни В. Ющенко заявив про готовність відкрити архіви СБУ і викарбуванти на дошці пам’яті імена жертв КОМУНІСТИЧНОГО режиму і на дошці ганьби - імена катів.
Ярик (Севастополь) каже:	Травень 18th, 2008 о 6:52 pm Да, согласен, идея неплохая. Только одно НО! Сейчас, по прошществии стольких ллет, вусьма трудно будет воссоздать объективную картну происходящих событий… Теперь никто не можеть быть застрахованым попасть в эти самые позорные списки… имхо
Святослав каже:	Травень 19th, 2008 о 10:08 am Навсправді У СРСР все досить чітко документувались. Уже розсекречені документи де до наркомів областей доводились КВОТИ куркулів, диверсантів і ворогів народу, що мали бути ЗАСУДЖЕНІ і ПОКАРАНІ
Дмитро Білоцерковець каже:	Травень 19th, 2008 о 11:20 am да уж согласен, в чём в чём а уж в бюррократии ссср всегда был хорош
Ярик (Севастополь) каже:	Травень 19th, 2008 о 11:38 am бюррократия есть и сейчас… а записывали не всегда правильную информацию-круги властвующие легко справлялись с конкурентами и врагами путём прямых компроматов, сфабрикованных КГБ… есть ли смысл говорить об объективности таких компроматов и списков?..
andrew каже:	Травень 19th, 2008 о 12:37 pm Насправді, навіть спираючись тільки на особисті справи репресованих, які зберігаються в архіві облуправління СБУ, можна встановити особи більшості людей, розстріляних на Рутченківському полі. Але для цього треба цим займатись - виділити гроші, надати дозволи. Цією темою в колись займався професор Нікольський. Зараз ця справа з місця не рушиться.
Антон каже:	Травень 20th, 2008 о 3:14 pm интересен и тот факт, что надпись на мемориальной доске написана на украинском. В Донбассе тогда больше половины населения говорила не на русском а на украинском. необходимо помнить свою историю

Скажіть свою думку

Ім’я (обов’язково)

Пошта (не буде показана) (обов’язково)

Веб-сторінка

Повідомляти мене про нові коментарі до цього запису

Notify me of followup comments via e-mail