|
|
 “Нарконон” – це міжнародна програма, яка працює як некомерційна організація, здійснює стаціонарну реабілітацію людей з наркотичною залежністю, а також проводить навчання про шкоду наркотиків.
Успіхи програми “Нарконон” визнані Парламентською Асамблеєю Ради Європи ще у січні 1988 року. Крім того, 30 січня 2003 року 23 члени Парламентської Асамблеї Ради Європи підписали декларацію під назвою “Майбутнє дітей Європи без наркотиків”, в якій зазначається:
“Програма “Нарконон” протягом 30 років рятувала життя наркоманам у Європі. Проведення антинаркотичних профілактичних лекцій по програмі “Нарконон” протягом багатьох років доводило, що ці програми у школах дійсно можуть сприяти припиненню вживання наркотиків молодими людьми”.
“Нарконон” – це організація поза політикою, релігією і комерцією, ціллю якої є скорочення людей, які вживають наркотики.
Центру соціальної реабілітації “Нарконон” працює понад 10 років. За ці роки лектором Мариною Гриба новою прочитано 2400 лекцій для 241 тисячі слухачів.
Марина зустрічалася з чиновниками, викладачами. Часто виступала на різних телевізійних каналах, радіопередачах, розповідаючи людям про програму “Нарконон” і про те, що проблема наркоманії можна вирішити.
Сьогодні лекції по програмі “Нарконон” є найвідомішими і найпопулярнішими про шкоду наркотиків серед молоді і вчителів Харкова. З цими лекціями знайомі також мешканці 14 міст України, Росії і Казахстану.
Ефективність реабілітації згідно незалежного дослідження становить 78%. За результатами незалежних експертів FAST, профілактика “Нарконону” виділяється високою ефективністю. Результати показали, що після цих лекцій 86% слухачів вирішують ніколи не вживати наркотики чи змінюють своє рішення на користь заперечення наркотика, як способу вирішення проблеми.
Мета організації – подолати проблему поширення наркоманії через навчання молоді і створити реабілітаційний центр, де проходили б соціальну реабілітацію ті, хто уже залежний від наркотиків.
Куратор по зв’язках з органами місцевого самоврядування, депутат Тернопільської обласної ради Богдан Рокочий ніколи нікому не вірить на слово. Каже, що краще раз побачити, ніж сто почути. Наслухавшись про нетрадиційний підхід до читання антинаркотичних лекції Марини Грибанової, вирішив: щоб не було, відвідати одну з них. Нагода випала третього дня перебування віце-президента ГО “Нарконон” у Тернополі. Разом з пані Мариною Богдан відвідав десяту тернопільську середню загальноосвітню школу та зрозумів: “Воістину, талановита людина – талановита у всьому”. Повернувшись до офісу ВГО “Наша Україна”, що в Тернополі, він зі запалом почав розповідати:
“Коли зайшли до класу було страшно. Здавалося, що 140 допитливих та задиркуватих пар очей пронизують, наче рентген. Згадав, що школярем також з веселістю сприймав різноманітних лекторів, а ще – розглядав їх, як можливість покепкувати та вирости в очах однокласників. Чекав галасу, неуважності, літачків з аркушів шкільного зошита.
Марина зайшла до класу дуже відважно, давши зрозуміти дітлахам, хто тут лектор, а хто слухач. Та згодом уважність змінилася такою ж дитячою цікавістю, вогником допитливості в очах, нетерпеливості. З поважної пані Марина, наче перетворилася на десятикласницю. Коли висловлюватись по-педагогічному: опустилася до рівня аудиторії. Її мова, якщо можна так сказати, осучаснилася, набула рис молодіжного сленгу. Ні, вона не повчала учнів, не лякала їх наркотиками, не розповідала жахіть. Вона просто пригадувала випадки з життя молодих людей. Разом зі школярами сміялася над недолугістю своїх героїв, іронізувала над вибором, висловлювала власну точку зору на обставини, які змусили того чи іншого юнака, дівчину вибрати наркотики. Вона не засуджувала, не наголошувала: так чинити не варто. Марина просто говорила про наркозалежність, приправляючи розповідь емоціями, полілогами зі слухачами. Говорила так, наче наркотики – буденність, те, чого не можна уникнути і нащо не варто зважати. Так, як на сніг, дощ чи вітер. Жартувала: “Ви ж не пробуєте розкусити каштан, який впав, не тягнене до рота шматки болота, не злизуєте з долівки муки. То чому маєте пробувати наркотики? Вони ж той самий каштан, болото чи мука. Вони існують, їх не знищити. Тому варто навчитися не помічати їх”.
Коли відверто, то, зачинивши двері класу, я зрозумів: успіх і популярність наркононівської програми в тому, що вона доступна, що вона – саме життя, яке часто жартує з людиною, випробовує її. А ще у тому, що люди, які реалізують її мають бажання працювати та розповідати іншим про наркотичне зло”.
 Десятеро учасників програми “Нарконон” отримали сертифікати лекторів антинаркотичної освіти. А з ними – право здійснювати профілактику наркозалежності молоді.
Серед , перших воїнів фронту, як жартома називає новоспечених лекторів віце-президент ГО “Нарконон” у Києві Марина Грибанова, голова Тернопільської міської громадської організації “Джерело” Тетяна Козарецька.
- Мета нашої організації – попередити і допомогти наркозалежним і ВІЛ-інфікованим, - каже Тетяна Ігорівна. – Методика, яку презентувала Марина Грибанова дає змогу достукатися до свідомості дітей і молоді. Вона добра тим, що не повчає, не лякає, а застерігає.
Лекції Марини Грибанової здивували пані Тетяну своєю нетрадиційністю.
- Їхньою основою є…сміх, - зауважує жінка. – Скидається на те, що слухач потрапив на якесь театралізоване дійство, а не на навчання.
- Просто, сміючись легше розлучитися з проблемами, - коментує свою диво-методу пані Марина. – Діти повинні, наче подивитися на наркозалежність з боку, зрозуміти, яким злом вона є, якою немічною та слабкою робить людину. Тоді сказати собі: “Мені це не потрібно” й навчитися не помічати наркотиків, навіть, якщо б вони лежали долі біля ніг.
Тетяна Козарецька відверто зізналася: спершу не вірила, що така методика може бути дієвою. Та, прослухавши курс лекції Марини Грибанової, переконалася: може і то на сто відсотків.
- Спасибі Всеукраїнській громадській організації “Наша Україна” за те, що надали можливість перейняти досвід Марини Грибанової, - додає Тетяна Ігорівна.
|
|
