Вибір є

От і приходить той день, коли можна зітхнути з полегшенням: закінчується навала політичної реклами, з телеекранів зникають гасла й обличчя політиків, а пересічний українець знову стає не виборцем, а людиною. Ми з тобою не боїмось ввімкнути телевізор, аби подивитися футбол чи цікавий фільм. Нам не страшно вийти у центр міста, бо ми вже не потонемо у горах макулатури…

Але перед тим кожен українець має вчинити те, заради чого усю цю катавасію і влаштували: зробити вибір і втілити його у позначку в бюлетені. Як не крути, доведеться зробити це й нам з тобою. Знаю, що це нелегко, бо мені нелегко також. Після такої психічної атаки, яку влаштували деякі особливо істеричні партії, декому не те, що голосувати, а жити не хочеться. Але ж ми з тобою не з тих, кого можна злякати політичною рекламою, правда? Ми з тобою таки зробимо свій вибір, і зробимо його свідомо.

Насправді це не так важко, як здається. Треба просто подумати. Треба просто напружити пам’ять. Треба просто згадати. Згадай, чому ми з тобою їхали до Києва і мерзли на майдані. Згадай, чому спали в наметах і стояли в нічній варті. Згадай чому твоя мама відряджала тебе у столицю, як відряджають героя на війну…

Так, саме так. Ішлося про щось важливе, ніж горілка по 2.20 і ковбаса за 3.10, ніж яловичина, свинина, курятина, важливіше навіть за святе для будь-якого студента – пиво. Адже нас із тобою не купиш за кавалок м’яса, правда ж?

Ішлося, згадай, про речі, яких не купиш за жодні гроші. Про свободу слова, про можливість робити свідомий вибір, про боротьбу з фальсифікаціями і брехнею, про людську гідність нарешті. Йшлося про те, щоб не допустити повторення того свавілля, яке влаштувала тодішня влада у 2004 році. Йшлося про те, щоб на нас зважали і боролися за наші голоси, а не на контроль над транзитними серверами голови ЦВК. І, звичайно ж, йшлося про президента Ющенка.

Поглянь навколо, оціни цьогорічну кампанію – чи не за це ми з тобою боролися? Ти, клацнувши з каналу на канал або дочекавшись черг, можеш побачити на телебаченні і владу, і опозицію. Тебе не треба закликати йти на дільничну комісію і слідкувати за перерахунком голосів. Ти не боїшся фальсифікацій і побиття виборців чи спостерігачів міліцією. На дільниці ти не озирати ти не озиратимешся на різні боки: «Чи нема де поблизу групи бритоголових?…» А голову ЦВК ти не ловиш щодня на суперечливих заявах. А спостерігачі з Заходу не хапаються за голову чи серце, подивившись на наші вибори…

Я думаю, подивившись у списки, ти згадаєш поіменно тих людей, які змінили Україну, які припинили тиск на пресу, які забезпечують перші в історії України вільні вибори. Ти знайдеш тих, хто не зрадив через посади чи особисті амбіції Ющенка, за якого ми з тобою стояли на Майдані. Придивившись уважніше, ти зрозумієш, що зробити вибір нам з тобою буде не так важко, як здавалося.

Просто треба дивитись уважніше. Просто треба пам’ятати. Адже ми з тобою не можемо зрадити того, за що ми боролися на майдані. Ми не можемо зрадити майдан. Бо ми не можемо зрадити самих себе.

Малюнок Ярослава Грабовича

Занесено в Актуально

11:10, 24.03.2006

« Проти «Молодіжного Союзу Наша Україна» використовують чорні піар-технології

Підпалили авто активіста Молодіжного Союзу »

Скажіть свою думку

Ім’я (обов’язково)

Пошта (не буде показана) (обов’язково)

Веб-сторінка

Повідомляти мене про нові коментарі до цього запису

Notify me of followup comments via e-mail